«Все, що в тебе є – це вибір померти за кожного з нас,
все, що в тебе є – це свобода загинути у бою.
Господь зніме з тебе жетон і всю провину твою.»
Сергій Жадан
Виставка творів художниці Ліни Федоренко/ FEDORA-ART, присвячена памʼяті загиблого воїна ЗСУ Ростислава Степаненко.
Ліна - архітектор, художник, дизайнер що живе і працює в Києві. Випускниця ДХСШ (РХСШ) ім. Т.Г. Шевченко та Українськоі Національної Академії Мистецтв та Архітектури, більше двадцяти років працює в сфері архітектури та інтер’єру, учасниця багатьох міжнародних проектів як художниця та предметна дизайнерка, викладачка на факультеті Архітектури та будівництва Київського Міжнародного Університету.
Ростислав в мирний час був інженером супутникового звʼязку та пристрасним яхтсменом. Добровільно приєднався до лав ЗСУ восени 2022 року зі словами: «Без мене це не закінчиться. Мій дід воював за українську державу і я маю продовжити. » Служив в 92-й ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка в розвідувальному та звʼязковому батальйонах. Приймав безпосередню участь в бойових діях в Харківській, Луганській і Донецькій областях. Мріяв після Перемоги продовжити своє юнацьке захоплення - малювати. Воїн загинув 1-го березня 2025р при виконанні бойового завдання в Харківський області.
Спільна виставка була задумана як перший крок в щасливому майбутньому.
16.Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого!
17. І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь, і до границь твоїх вернуться діти твої!»
Біблія. Єремія 31
30% від продажу картин піде на підтримку благодійного фонду реабілітаційного центру TYTANOVI
📍ТРЦ Respublika Park, простір українських брендів, площа на вхід 4. Кільцева дорога, 1, метро
Теремки
"Томографія обійм"
2024
100/1500 см, акварель, папір
Ця робота була створена в 2024-му році в Харкові. Як втілення надії та віри в те, що кожен із нас є любимою дитиною Господа . Ростислав лікувався в шпиталі після важкої травми і я була поруч із ним. Ми мали змогу декілька годин на день проводити поза шпиталем. Я привезла папір, разом ми обрали колір . Це відбиток наших тіл в обіймах. «Тірський пурпур» (дав.-гр. πορφύρα porphúra; лат. purpura) - колір царського одягу, фарбник для якого почали видобувати більше 1500 років до н.е. , цей колір не тьмянів, натомість ставав яскравішим під впливом вивітрювання та сонячного світла. Вітрувій та Арістотель згадують про виробництво цього фарбника. Одяг цього кольору носили тріумфатори.
Тож і для нас він став символом того, що ми «порфірні діти» - любимі діти Царя Небесного.
Весь час, кожну мить, ми тримаємо в думках і в душі наших коханих. В незалежності від часу і відстані.
В незалежності від виміру існування. Там, де я є, від тебе лише безліч свідоцтв присутності . Там, де ти є - лише тінь від мого майбутнього доєднання. Ми не завжди поруч, але завжди разом
Ця робота для мене має декілька сенсів - ніби випадкове фото того, що ще має відбутися, ніби свідоцтво нашої присутності в живому просторі, ніби наївна молитва про щасливе майбутнє, в якому будуть кохані і друзі, сонце і море, вітрила і вітер.
«… ми не могли довше лишатися за столом, бо прийшов вітер і всі побігли здіймати вітрила..»
Портрет молодшого сина Арсенія, написаний напередодні його 17-ти річчя. Безмежна любов і сподівання на те, що необхідність захисту від небезпеки, з якою стикається кожна людина на протязі життя не закамʼяніє ніжне серце і не затьмарить дорогу до щастя.
«Майбутнє належить тим, хто вірить в красу своїх мрій»
Під час служби в Донецькій області, Ростислав був командиром підрозділу розвідувального батальйону. Пишався своєю справою та своїми учнями. Хотів згодом зробити татуювання з символом розвідки - Великим Пугачем.
На День народження я надіслала йому подарунок - малюнок до тату.
Він не встиг зробити це, але я встигла в якийсь момент примірювання малюнку до тіла, прикласти до Роста папір з аквареллю. І малюнок поєднався з контурами тіла як мистецький вислів.
Натюрморт є моїм постійним мотивом. Але я бачу предмети не в сталій позі , а в русі і спілкуванні, це завжди якась історія. Іноді я починаю роботу, ще не знаючи, який буде фінал. Ніби їду за кольором і світлом, додаючи сюжет по дорозі. Ця робота почалась від захвату яскравим кольором і закінчилась, коли сонячним ранком Київ потерпав від масованого ворожого бомбардування. Світло перемагає!
Робота написана в Арт-резиденціі в Баварії. Листопад колись був для мене втіленням найтоскнішого моменту на протязі року. Але життя міняє наші упередження - згодом цей місяць став щильно наповненим днями народження любимих людей. Промені яскравого світла, що руйнують найгустіші тіні.
Робота написана весною 2023р, коли невпинне відродження життя і краси ще більше підкреслювало жахливість тої реальності, яка нас намагається зруйнувати. Це ніби молитва в акварелі. Молитва про збереження життя.
