Ця історія абсолютно казково-містична! Як і все, що відбувається навколо!
Я відчуваю життєвий простір як постійний рух течій енергій та подій неймовірної густини. Треба завжди бути пильним - приглядатися і прислухатися. Відкрити серце і бути уважним, бо швидкість велика! І, звісно, не засцяти у важливих вузлах - пірнати сміливо, а не на півпальця!
Десь, років 10 назад мій старший син Василь сповістив мене, що хоче зробити тату. Він не питав дозволу, але оскільки між нами завжди були повага та любов, то просто чесно сказав : «Хочу зробити». Перша реакція - жалко тушку! Такий красунчик! Це ж назавжди! Але ж, керуючись розумінням, що якщо повстання не можна зупинити, то треба очолити, я погодилась з умовою, що ескіз буде узгоджений зі мною. Не яка небудь «розочка на жопе», а щось справді сенсове. Василь шукав, показував, я не узгоджувала…. Вирішила теж шукати. Бо відчула, що йому кортить, тож якщо довго критикувати то можно однієї прекрасної миті побачити таки оту «розочку».
Шукала, дивилась, читала і нарешті знайшла. Знайшла цікавий знак, що дійшов з часів Єгипту, а може ще й далі. Це коло, в якому біжать три зайці і їх вуха створюють трикутник в центрі. Тобто, кожне вухо належить одразу двом зайцям. Зустрічається як малюнок на тканині у єгиптян, трохи пізніше іноді з‘являється на древньо-єврейських надгробках, у персів теж деінде . Вік його такий, що всі трактовки значно молодші, ніж саме зображення. Мені він дуже сподобався! Його розміщення на надрогбах анітрохи не засмутило мене, навпаки - це очевидно, що у всі часи люди на той світ марного не брали, тільки найвагоміше і найважливіше!
Оскільки точної трактовки ніхто не знає, кожен може бачити своє. Я побачила коло, як всесвіт; трикутник, як графічна ознака Св. Духа; три зайці , як втілення Божественної триєдності . А ще - ці ніжні зайці це троє моїх дітей, що нерозривно з‘язані між собою.
Сину знак теж сподобався. І моя трактовка сподобалась. Тож, вже більше десяти років цей знак у нього на внутрішній стороні лівого передпліччя, близенько до серця! Потім з‘явилася ще купа всього, але ці зайці, за словами самого Василя, найкращі і найдорожчі.
Пройшло немало років і якось, слухаючи лекцію А. Філоненко про метафору я чую неймовірну річ! Лектор наводить приклади несподіваного «оживлення» метафори . Розповідає про жінку мистецтвознавицю , спеціаліста по древнім цивілізаціям, яка багато разів зустрічала зображення зайців в різних варіантах і не могла з‘ясувати їх значення. Ну, коли заяць з виноградною лозою у древніх християн, то лозу можно зрозуміти як символ Христа, а заяць при чому?
І от, допомагаючи доньці готувати шкільний реферат по біології, вона відкриває раритетний атлас і читає статтю про зайця. А там «…заяц - животное умнеющее ко спасению.»! І далі опис абсолютно неочікуваних і карколомних здібностей цієї милої звірюшки, які проявляються в моменти загрози для життя. Тут і закручування у велике коло траєкторії бігу, щоб вскочити в свої сліди і великим стрибком в сторону сховатися а ворога спантеличити. І прикидання хворим, щоб хижак відмовився від заразної їжі. І кульбіти через переслідувача. І в решті решт, взагалі неймовірне - стрибок на груди мисливцю, який наставив рушницю!!!! Осяяння!!! Заяць - як метафора здібності знайти шлях спасіння і життя!
Я в шоці! Ніби ця розповідь персонально для мене! Звісно, я тут же зателефонувала сину і захлинаючись від емоцій і переповіла цю фантасмагорію!
А на ранок отримала повідомлення з пошти про прибувшу посилку від однієї майже незнайомої жінки. Ми ніколи не бачились наживо. Вона перепродає всякий біжутерно-вінтажний мотлох в інтернеті. Іноді я щось купую як запчастини для своїх експериментів. Я вже і забула, що щось купила. Ну добре, по дорозі на роботу забираю посилку. Зазвичай там купа якихось намистинок або напівживих, потемнівших брошок. Маленька коробочка. Що ж там таке? Відкриваю - тільки обручка… з головою зайця!
Коли у мене є запит, Творець завжди відповідає, і треба відмітити, що Він має велику любов до мене і неабиякий гумор!
Я вирішила нарешті намалювати цей знак. Бо, мабуть то є втілення моїх надій - едність і спасіння. Кожен заєць під своїм сузір‘ям і над своєю порою року. Під ними зима - то моя пора року. По колу молитва. Під нею колоски, як ознака палаючого серпня і зерен - привіт їх татові. В центрі - головна Зірка надії і спасіння. Навколо неї ще дванадцять.
Просто мій всесвіт….
P.S. Приємна новина! Мої «Зайці» посіли призове місце у конкурсі «У пошуках міфів» від Музею Сучасного Українського Мистецтва Корсаків в Луцьку! Щиро дякую цій поважній інституції за високу оцінку моєї роботи!
